27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами  виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата 27 січня обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау». 

«Ми не заспокоїмось, поки по землі ходитиме  бодай один єврей…» — ці слова дослідники Голокосту приписують Адольфу  Гітлеру, стверджуючи, що сказав він їх відразу після приходу до влади. Чи так було насправді — достеменно невідомо. Натомість відомо, що нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу.

Процес цей розпочався в Німеччині і з часом поширився по всій окупованій гітлерівцями Європі: нацисти  створили в захоплених ними країнах розгалужену мережу концтаборів. Загалом перший концтабір за часів правління Гітлера з’явився в Дахау, неподалік  Мюнхена, у березні 1933 року. Потім були відкриті «Треблінка», «Освенцим», «Вестерборк» та інші. Умови перебування там були жахливими. Наприклад, у «Треблінці» майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер та житлових приміщень для підрозділів СС.

Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Велика Британія, срср і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. Для вищих чиновників третього рейху, безпосередньо причетних до розв’язання війни і скоєння кривавих злочинів проти людства.  Тож у  листопаді 1945 року вони постали перед судом у Нюрнберзі. Зокрема, Герман Герінг — віцеканцлер та один з найвідоміших нацистських лідерів, міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп, Ганс Франк, генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі, нацистський ідеолог Альфред Розенберг, Ернст Кальтенбруннер, старший офіцер СС і глава Головного управління безпеки Рейху та деякі інші.

У жовтні 1946-го 12 підсудних були засуджені до смертної кари, троє виправдані, а решта  отримали тюремні терміни. Найважливіший обвинувачений, Герман Геринг, скоїв самогубство в тюремній  камері, а Рудольфа Гесса, який вважався в гітлерівській Німеччині людиною № 2, засудили до довічного ув’язнення. Своє нікчемне життя він скінчив у 1987 році в тюрмі «Шпандау». За досить загадкових обставин…

Відбулися судові процеси і над нацистами «меншого калібру», причетними до винищення євреїв та скоєння інших злочинів проти людства. На лаві підсудних опинилися, зокрема, і кати концтабору «Освенцим». Досить показовим був процес над ідеологом «остаточного вирішення єврейського питання» Ейхманом, який зумів втекти з Німеччини вже тоді, коли її вулицями гуркотіли радянські танки, і 16 років переховувався в одній з країн Південної Америки. Та всевидющий ізраїльський «Моссад» все ж «вирахував» його місцезнаходження і в результаті хитромудрої операції вивіз  до Ізраїлю. За всю історію цієї країни, тобто за більш як 70 років, судді винесли єдиний смертний вирок: життя цього нікчеми обірвалося в зашморзі на шиї. І все ж…

Історики, які досліджують тему Голокосту, стверджують: багато ейхманів, чиї руки по лікті в єврейській крові, зуміли уникнути розплати за свої діяння. З різних причин: хтось зумів утекти, хтось — відкупитися грошима своїх  жертв, не останню роль відіграла і велика політика…

Український рахунок Голокосту

Напередодні німецького вторгнення в Україну, у червні 1941-го, на її теренах проживало понад 2 мільйони євреїв. Німці, ледь перетнувши кордон, відразу ж взялися за «вирішення єврейського питання». Про трагедію, що сталася наприкінці вересня 1941 року в київському урочищі Бабин Яр, де зондеркоманди СС розстріляли понад 33 тисячі людей, серед яких було й багато грудних дітей, знають в усьому світі. А ось про те, що перші розстріли розпочалися ще в липні, відомо далеко не всім.

«Доблесні війська вермахту тріумфальною ходою просуваються вглиб комуністичної імперії, знищуючи на своєму шляху наших найзаклятіших ворогів», — писали влітку 1941-го німецькі газети. «Тріумфальна хода» полягала, мабуть, у масових розстрілах людей, якими вона супроводжувалася. Загалом на українській землі, за підрахунками істориків,  загинуло близько 1,5–1,6 мільйонів євреїв, тобто майже 70 відсотків від усіх, що тоді тут жили.

Аудиторії різних ток-шоу, які відбуваються на російському ТБ, нагадують збори психічно хворих людей. Ну а як ще можна охарактеризувати гостей цих шоу, від діалогів  яких паморочиться голова і нудить? Наприклад, телеклоун соловйов, якого в самій московії називають мудозвоном, заявив якось: «За кількістю сексот, які  видавали німцям євреїв, українці посідають у Європі і світі перше місце. Саме завдяки українцям лише в Бабиному Яру 29–30 вересня були розстріляні понад 30 тисяч осіб єврейської національності».

Невдячна це справа, як  казав відомий кіноперсонаж, спростовувати ідіотів. Але соловйов — він не звичайний ідіот, а елітний,  який на кремлівських грошах помутився розумом. Тому і бреше на весь світ, «забувши», що в ті вересневі дні євреї, обдурені гітлерівцями, самі збиралися у вказаних місцях, звідкіля їх і повели на смерть. Це — по-перше. А по-друге, немає жодного факту, який би свідчив про те, що в  колонах смертників були люди, видані киянами. Слухаючи цього «солов`я-мудозвона», складається враження, що він в ті роки порахував усіх українців, які вказували пальцем на євреїв. А тепер назву офіційні цифри, оприлюднені Посольством Їзраїлю в Україні.

Так ось, Ізраїль  багато років тому заснував звання «Праведник народів світу», яке присуджується  тим, хто в роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення на території Європи, окупованій нацистами. Визнані Праведниками отримують медаль і почесну грамоту, а їх імена увічнюють у Яд Вашем на Горі пам’яті в Єрусалимі. Отже, на 1 січня 2021 року, це звання отримали 2673 українців, а наша країна за  кількістю Праведників  посідає   четверте місце у світі, поступаючись  Польщі, Нідерландам і  Франції.

Ось такий він, «Голокост по-українськи»!..

Першоджерело: https://armyinform.com.ua/2023/01/27/27-sichnya-mizhnarodnyj-den-pamyati-zhertv-golokostu-2/