Закони України про батьківські обов’язки

ПРАВА И ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов’язків батьків і дітей викладені в Кодексі про шлюб та сім’ю України(КпШС України)

Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають у сім’ї між подружжям, між батьками та дітьми.

Право на виховання дітей є передумовою здій­снення обов’язків щодо виховання. Право й обо­в’язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов’язків із піклу­вання про здоров’я, фізичний, духовний, мораль­ний розвиток, навчання і підготовку до праці ді­тей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки — повне скасування прав та обов’язків стосовно дітей, за винятком одного — матеріального утримання.

Підстави, за наявності яких може виникну­ти питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:

  • батьки ухиляються від виконання своїх обов’я­зків із навчання та виховання дітей;
  • батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;
  • батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально- виховних закладів;
  • батьки, зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
  • батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
  • батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна з указаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батькінських прав, що здійснюється тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав засвідчує, що батьків мо­жуть позбавити батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов’язані виховувати сво­їх дітей, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готува­ти їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов’язки, щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлен­ня може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може прийня­ти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і переданая на опікування ор­гану опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дйтйни в сім’ї, загрожує її здоров’ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина-залишається без їжі, одягу, необхідно­го постійного догляду, ст. 76 КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо непов- нолітиіх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього пи­тання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківськйх правах (ст. 75 КпШС  України), яке допуска­ється, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти.не усиновлені. Поновлення в батьківських правах здійснюється тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились об­ставини, що були підставою для позбавлення бать­ківських прав. 

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків вста­новлена, з огляду на вимоги КпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення), за ухилення від виконання своїх, обов’язків:

  • ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від ви­конання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджу- вальних документів));
  • ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року піс­ля накладання, адміністративного стягнення відповідного першої частини цієї статгі (за на­явності підтверджувальних документів));
  • ст. 184, ч. З.(за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке перед­бачає, відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);
  • ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб’єк­тами злочину і не можуть нести криміналь­ної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах із різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлен­ня батьків (чи одного з них) прав, але й притяг­нення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що якщо суд під час позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відпо­відно до ст. 70 КпПІС України він може сам по­рушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.          -.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь- яке насильство над дитиною та її експлуатація пе­реслідується за законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З ска­зано: дії, вчинені щодо неповнолітнього органі­зованою групою караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробни­цтво, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення чи збут наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання дурманних засобів, що не є наркотичними або психотропни­ми, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

Насильство в сім’ї — будь-які умисні дії фізич­ного, сексуального, психологічного чи економічно­го спрямування одного члена сім’ї відносно іншо­го її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та грома­дянина і шкодять його фізичному чи психічному здоров’ю.

Фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесен­ня одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може спричинити або спричини­ло смерть постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, завдання шкоди його чес­ті та гідності.

Фізичні ознаки насильства:

  • зовнішні пошкодження (відбитки пальців, пас­ка, сліди цигарок тощо);
  • пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:

  • страх фізичного контакту з дорослими;
  • намагання приховати причину травми;
  • нічні, кошмари і страхи;
  • самотність, відсутність друзів;
  • негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;
  • суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство в сім’ї — протиправ­не посягання одного члена сім’ї, на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:

  • ушкодження статевих органів;
  • захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства:

  • нічні кошмари і страхи;
  • депресія, низька самооцінка;
  • невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;
  • намагання повністю закрити своє тіло;
  • ексгібіціонізм;
  • проституція.

Психічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, пере­слідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність за­хистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Ознаки психічного насильства:  

  • затримування фізичного й розумового розви­тку дитини;
  • енурез, нервовий тик;
  • постійно сумний вигляд;
  • різноманітні соматичні захворювання;
  • неспокій, тривожність;
  • порушення сну;
  • довготривалий пригнічений стан;
  • агресивність;
  • схильність до усамітнення;
  • невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім’ї — умисне позбав­лення одним членом сім’ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може спричи­нити його смерть, порушення фізичного чи психіч­ного здоров’я.

Ознаки економічного насильства:

  • відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;
  • крадіжка їжі;
  • санітарно-гігієнічна недбалість;
  • хворобливість;
  • агресивність.

Жертва насильства в сім’ї — член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї.

Попередження насильства в сім’ї — система соці­альних і спеціальних заходів, спрямованих на усу­нення причин і умов, які сприяють вчиненню на­сильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні на­сильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Захисний припис — спеціальна форма реагуван­ня служби дільничних інспекторів міліції та кри­мінальної міліції у справах неповнолітніх щодо жертви насильства в сім’ї, згідно з яким особі, що вчинила це насильство, заборонено вчиняти певні дії щодо жертви насильства, в сім’ї.

ВІктимна поведінка — поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує це насиль­ство.

Органи та установи, на які покладено здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї:

  1. Спеціально вповноважений орган виконав­чої влади з питань попередження насильства в сім’ї.
  2. Служба дільничних інспекторів міліції та кри­мінальна міліція у справах неповнолітніх.
  3. Органи опіки та піклування.
  4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:
  • кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;
  • центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї:

  • заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;
  • висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї бажання на вжиття заходів з по­передження насильства в сім’ї в разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;.
  • отримання повідомлення про застосування на­сильства в сім’ї або реальної загрози йото вчи­нення стосовно неповнолітнього чи недієздат­ного члена сім’ї.