Вшанування пам’яті героїв Крут

Понад сторіччя тому юні герої Крут зробили майже неможливе ціною власного життя.
Зі сходом сонця 29 січня 1918 року на Чернігівщині відбувся бій під Крутами. За різними джерелами від 70 до 100 молодих українських хлопців віддали свої життя за рідну країну та на кілька діб зупинили більшовицьку армію, яка насувалася на Київ.  Крути стали легендою, символом жертовності та незламності молодого покоління.
Вічна слава й пам’ять Героям, які полягли в бою за наше сьогодення та свободу України!
Поети шорстко відгукнулись героїчним подіям минулого — для них то було страшне сьогодення. Пропонуємо вашій увазі поезії на честь вшанування пам’яті юних героїв.

Павло Тичина

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих…

На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.
(1918)

ЗРАЗУ Ж ЗА СЕЛОМ

Зразу ж за селом —
всіх їх розстріляли,
всіх пороздягали,
з мертвих насміхали,
били їм чолом.

Випала ж зима! —
Що тепер всім воля,
врізали вам поля,
а голів нема.

Як зчорніла ніч —
За селом світило,
з співами ходило,
берегло, кадило
безневинну січ.
(1918)

Олекса Стефанович 

КРУТИ

В мороці неладу, в пітьмі підлот
Ваші пісні молодечі,
Льот ваш орлиний, нестримливий льот,
Льот крізь вітри і хуртечі.

Що там, що вперше з рушницею ти,
Що там, що тому п’ятнадцять,
Так хороше вам на ворога йти,
Співом гучним захлинаться…

Хай вам вітри вибігають на шлях,
Просять вернутись, голосять…
«Щоб наша доля…» — лунає в полях,
«Щоб краще в світі жилося!»

Хай ще зловісніше тьмариться рань,
Голови юні тим вище…
Як на параду йдете ви на брань,
В простори гроз, як на грище.

… Стрінулись. Казять ворожую злість
Ваші розгукані стріли…
Псами б на вас позривалися б з місць
Тріскотні вкрай скоростріли!

Лавами — ворог… Ось кинувся він
Котить на ваші окопи…
О, вже не лежачи і не з колін
Лити крицеві окропи,

Виросли враз ви, немов на наказ,—
Стоячи б’єте у ката,
Тільки чому це тривога у вас?
Чом заніміла гармата?

Чом це, що друга рушниця німа,
Голосу бракло у зброї?
«Дайте набоїв!» «Набоївнема».
В полі далеко набої.

Сталі не стало. Зостався хрусталь.
Як з хрусталем проти сталі?
Люто співає ворожая сталь,
Б’є — розриває хрусталі.

Сніже, таж в нього нема голови,—
Нащо ж йому підголов’я?..
Як захлиналися співами ви,
Так захлинулися кров’ю.

О, ви уміли за Неї лягти,
Мужньо лягли і діточо,
Вміли холодную млу пропекти
Жаром багряних сорочок!

Ваша загуба за весну ясну,
Ваші зарубані весни,—
Громом в німоти байдужжя і сну
Криком кривавим — воскресни!

Сходять нам ваші невгасні сонця,
Дзвонять серця ваші вічні,
Ваші квітневі, травневі серця,
Квітні — посічені в січні.

У клекотінні — святі корогви,
Клекоту повні — прапори…
Ми під кипінням їх радо, як ви,
В буряні рушим простори.

Радо на сурмний задуднимо зов,
Ми по шляху грозовому,
Тому крутому, що з Крутів пішов,
Непереможному тому.

І коли кинем на ворога час
Незагладимої скрути,
Взнає він добре, про віщо для нас
Крикнули кров’ю Крути.
(1938)

Світлана Солодка

Вчитель початкових класів

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *