26 лютого 1871 року з’явилася на світ Леся Українка. Ця дата стала днем вшанування пам’яті талановитої поетеси, яка всім серцем любила Україну. Леся Українка внесла неоціненний внесок в українську літературу, а на її творах виросло не одне покоління українців.
У творчій спадщині поетеси — патріотичні та любовні вірші, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся дуже цікавилася українською народною творчістю. Завдяки її роботі вдалося зберегти чимало творів. УНІАН розповів біографію поетесу і зібрав найпронизливіші цитати.
Біографія Лесі Українки
Справжнє ім’я Лесі Українки — Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському (в цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її батьки були творчими людьми з хорошою освітою, вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти.
У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері і дізналася від неї про мавок. Це породило в майбутній поетесі любов до народної творчості.
У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім’єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш «Надія» написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.
У 1881 році у віці 10 років Леся сильно застудилася, у неї почалися болі в руках і ногах. Це стало початком важкої хвороби, від якої поетеса страждала все життя. У цьому ж році Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала грецьку мову і латинь.
У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток і видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для Лесі, адже зі скаліченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала багато писати.
У 1884 році Лариса Косач вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі «Зоря», а також взяла собі псевдонім Леся Українка. В юності Леся займалася самоосвітою і активно писала.
З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через важку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.
У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів — драму «Одержима». Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.
У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Незабаром вийшла заміж і поїхала з ним на лікування до Криму. Поїздка вилікувала Климента, а ось Лесі ставало все гірше.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.
Найращі цитати Лесі Українки
Леся Українка писала на найрізноманітніші теми — про Україну, природу, любов і мрії.
- Всі — жінки, коли вони кохають.
- Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
- Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод — і стане льодом.
- Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
- Мене любов ненависті навчила.
- Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
- Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
- Терпіть кайдани — то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, — гірший стид.
- Чесний покриву не потребує.
- Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
- Сором мовчки гинути й страждати,Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
- Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
- Не поет, хто забуваєПро страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
- Скрізь плач, і стогін, і риданняНесмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України…
- Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Свежие комментарии